З метою комфортного відпочинку та вашої безпеки не дозволяється стояти близько до коней спереду і ззаду, а також не можна гладити та годувати без нагляду персоналу.

Якщо, все ж таки, у вас є гостинці з собою – запитайте, будь ласка, дозволу у досвідченого інструктора перш ніж приступити до самостійних маніпуляцій!

Звідки виникли такі правила?

 Наша інструкто Наталя розповідає:

“Будучи ще дитиною, у селі я могла собі дозволити забратися у табун і спілкуватися з кіньми. Ми розмовляли поглядами, дотиками, часом я коней пригощала смаколиками. Дорослі дуже хвилювались за мене і часто сварилися, мовляв, коні вкусять, вдарять… і це взагалі дуже небезпечі тварини, що “постійно думають як би то розірвати тебе на шматки”. Таке пояснення не було мені зрозумілим, бо у своїй практиці зустрічала зовсім інше. А ще я була глибоким сенсориком, тому могла відчути їх дружелюбність чи напругу. Проте зараз бачу причину страху дорослих – фатальні випадки все таки траплялися.

Часто стикаюся з людьми, які наче занурені у світ свого “Я” і не здатні відчути не те що настрою коня, але і настрою своїх рідних, друзів, колег… Здається, що такі люди в тварині не бачать особистості, а просто плюшеву іграшку, яка повинна задовільнити їх потреби. Вони не знають правил особистого простору і порушують його без думки про почуття інших.

Що таке особистий простір і для чого він? Це зона комформу певного індивідума, проникнення куди може створити значний дискомфорт та сприйнятись загрозою. Зона комфорту може змінюватись залежно від кола в якому ми знаходимось. Наприклад, з рідними це одна відстань, з друзями інша, з колегами ще інша.

Кожна тваринка чудово знає свою зону і зрозуміло пояснює це своїм сородичам – майже як у людей! Проте коней природа не наділила багатим даром мови. Пояснюють вони прищуреними вухами, укусом, ударом ато, навіть, битвою. З часом коло цього простору може звужуватись.

Коли ви сідаєте в напівпусту маршрутку – шукаєте місце подалі від людей. Коли йдете по вулиці – тримаєте дистанцію, щоб не зіткнутись з іншими. Коли їдете в машині – достримуєтесь правил техніки безпеки, щоб запобігти крешу. Ми не дозволяєм собі підходити надто близько до незнайомців та відчуваємо дискомфорт коли надто близько підходять до нас. Вам стане неприємно, коли хтось почне вас рухати, гладити, оцінювати. Мені може стати дискомфортно навіть тоді, коли так поведуть себе деякі друзі. Це і є особистий простір.

З Білим можем поруч бути пліч-о-пліч. Він дозволяє мені стояти ззаду. Я навіть робила фотосесію між його передніми ногами. Але все ж знаю, що не можу робити різких рухів в його “сліпій зоні” та видавати лякливі звуки – бо тоді точно перепаде;) Ну а кінь натомість знає, що якщо він чимось незадоволений – не має права мене пнути. Або коли свічкане в міру свого ігривого настрою – не має права покласти на мене ноги. Погодьтесь, в таких випадках розуміння власного простору є дуже доречною штукою.”

Отож, ми не дозволяєм гладити коней пересічним людям та разовим прокатам, в першу чергу з метою комфорту і безпеки. Коли ви поважатимете особисті межі тварини, вона відповість взаємністю і це буде добре!