В Україні 5 років триває війна, яку не можемо зупити. Стільки ж часу, а то і більше, щовесни чуєм, що траву палити заборонено. Шеряться фото завданої шкоди довкіллю – гинуть тварини, згорає перша зелень, якою так любо ласують наші коні.

Виникає питання, чи дійсно людина наділена розумом. Чи це робить окреме угрупування, для яких відсутнє усе святе.

Хіба бігти із сірником у вітряну погоду до свого паю це найкращий варіант? Це простіше, ніж скосити і заготовити сіно на корм тваринам. І це простіше, ніж не кидати сміття та сортувати його. І це простіше, ніж позбирати розкидані банки.

Так буде, доки людські бажання працюватимуть окремо з розумом та співчуттям.

Ми називаєм це війною. Війною із довкіллям. Війною із самим собою.